Фізико-географічні дослідження у Львівському університеті мають давні традиції, започатковані ще на кафедрі географії, створеній у 1883 році (в цьому ж році було створено й Інститут географії). В Інституті географії, очолюваному з 1883 р. до 1910 р. А. Реманом (1840–1917), з 1911 до 1933 р. – Е. Ромером (1971–1954), з 1933 р. до 1939 р. – А. Ціргофером (1893–1969), з 1939 до 1943 роки – Ю. Полянським (1892–1975) були започатковані дослідження в галузі ботаніки, кліматології, геоморфології і геології, що послужило основою для розвитку комплексної фізичної географії у другій половині ХХ ст.
Кафедра фізичної географії була створена у вересні 1944 р. у складі геолого-географічного факультету Львівського державного університету, який відновив роботу у серпні того ж року. В 1944–1945 рр. кафедрою, на якій працювало усього три викладачі, завідував проф. П.С. Бучило (1892–1968) (він же декан геолого-географічного факультету 1944–1945 рр.), наукові інтереси якого були пов’язані з природно-історичним районуванням.
У 1945 році, після поділу геолого-географічного факультету на геологічний і географічний факультети, на базі кафедри фізичної географії було створено кафедру загальної фізичної географії і регіональної фізичної географії. Кафедру регіональної фізичної географії, керівниками якої були П.С. Бучило (1945–1947 рр.) і П.М. Цись (1947–1950 рр.), у 1950 році перетворено у кафедру геоморфології.
З 1945 р. по 1947 р. кафедру загальної фізичної географії очолював П.М. Цись (1914–1971) – географ-геоморфолог, фундатор Львівської геоморфологічної школи, професор з 1955 р., декан географічного факультету в 1954–1964 рр. В період керівництва кафедрою фізичної географії (1945–1950 рр.) він закладав основи геоморфологічного районування західних областей України.
З 1947 р. кафедрою загальної фізичної географії, яку з 1950 р. знову стали називати кафедрою фізичної географії, до 1954 р. керував М.С. Андріанов (1907–1977) – географ-кліматолог, протягом 1964–1967 рр. був деканом географічного факультету. Наукові інтереси його були пов’язані з аналізом циркуляційних чинників клімату Західної України, загальною характеристикою і формуванням клімату Українських Карпат, а також з кліматичним і агрокліматичним районуванням.
Новий потужний імпульс розвитку наукове життя кафедри фізичної географії отримало з приходом до її керівництва у 1954 р. К.І. Геренчука (1904–1984), який започаткував Львівську ландшафтознавчу школу. Майже водночас на кафедрі фізичної географії була започаткована Львівська ґрунтознавча школа.
З метою ефективного проведення практик у 1959 р. був створений географічний стаціонар у с. Єзупіль Тисменицького району, Івано-Франківської області та метеорологічна обсерваторія, яка функціонувала при кафедрі (у 1968 р. була перетворена на Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар (смт Брюховичі). Пізніше розгорнулись науково-дослідні роботи кафедри на Шацькому біолого-географічному стаціонарі (створений у 1971 р.) (смт Шацьк, Любомльського району, Волинської області).
Дуже цікавим і своєрідним способом наукової роботи студентів кафедри фізичної географії у 90-х роках стала їхня участь у щорічних (протягом 10 років) міжвузівських студентських наукових експедиціях, фундаторами яких були Тбіліський, Московський, Ленінградський (Санкт–Петербурзький) та Львівський університети.
У другій половині 80-х на початку 90-х рр. відбулися значні структурні зміни у житті кафедри. В 1978 р. на кафедрі фізичної географії було створено ще одну, паралельно з фізичною географією, природоохоронну спеціалізацію – раціональне використання природних ресурсів і охорона природи, на базі якої у 1988 р. була створена нова кафедра “Раціонального використання природних ресурсів і охорони природи”. На цю кафедру були передані навчальні природоохоронні курси та спецкурси і переведені викладачі. Пізніше створюються інші кафедри, на які так само передають частину курсів і викладачів кафедри фізичної географії – кафедра географії України (1990 р.) та кафедри географії ґрунтів (1993 р.).
З 1994 р. до 2001 р. роботою кафедри фізичної географії завідував Б.П. Муха (1943–2019), випускник цієї ж кафедри 1965–го року, доцент з 1982 року.
Кваліфікаційному росту співробітників кафедри у 90-ті роки сприяло налагодження співробітництва з західними близькими та віддаленими державами. За кордоном стажувались доценти І.С. Круглов (США, Австрія), М.М. Кукурудза (США, Німеччина), А.В. Мельник (Німеччина), П.М. Шубер (Австрія).
Протягом 2001–2020 рр. кафедрою фізичної географії завідував А.В. Мельник (1957–2020) – учень Г.П. Міллера, доктор географічних наук з 2001 р., професор з 2002 р. Його наукові інтереси стосуються ландшафтознавства, зокрема, ландшафтного моніторингу, екологічного ландшафтознавства та геоекології і пов’язані, переважно, з гірськими і передгірськими територіями.
В останні десятиліття на кафедрі фізичної географії відбулись структурні зміни. Оформлені в самостійні підрозділи Чорногірський географічний (1999 р.) і Розтоцький ландшафтно-геофізичний (2002 р.) стаціонари та навчальні лабораторії “Ландшафтних досліджень” (2003 р.), “Геоекологічних інформаційних систем” (2003 р.) (попередня назва “Ландшафтно-екологічних інформаційних систем”). Окрім того, на базі навчальної лабораторії фізико-хімічних властивостей природних територіальних комплексів та кабінету метеорології і кліматології створено навчальну лабораторію геофізики і геохімії ландшафтів, а на базі експонатів музею землезнавства – кабінет ландшафтознавства. В 2003 р. відкрито нову спеціалізацію “Геоекологія”.
З 2020 р. кафедру очолює І.С. Круглов.
Джерело:
Мельник А., Муха Б., Феленчак Ю. 60 років кафедри фізичної географії Львівського університету імені Івана Франка // Вісник Львів. ун-ту.Серія географ.-Вип. 31. – 2004. – С. 25–30.
