Діяльність ландшафтознавчої школи

К.І. Геренчук – географ широкого профілю, геоморфолог за аспірантською освітою, після закінчення аспірантури у Москві захопився ідеями відносно нової і модної на той час науки – ландшафтознавства – й активно почав працювати у цій галузі, розробляючи її вихідні теоретичні та методичні позиції. Він вносить суттєві зміни у перелік курсів та спецкурсів, які пропонувалися студентам фізико-географічної спеціальності (з’явилося ландшафтознавство, згодом – геофізика ландшафтів, ще пізніше – геохімія ландшафтів), спрямовує у ландшафтному напрямку науково-дослідні роботи співробітників кафедри.

Інтенсивна наукова робота кафедри під час керівництва К.І. Геренчука проявилась у захисті кандидатських і докторських дисертацій, формуванні і розвитку Львівської школи ландшафтознавства, функціонуванні науково-дослідної лаборато­рії якісної оцінки земель, двох ґрунтознавчих експедицій з лабораторією аналізу ґрунтів та комплексної експедиції з вивчення шкідливих стихійних процесів у Карпатах, написанні одноосібних і колективних монографій.

Так, у 50–х роках захистили кандидатські дисертації М.Д. Орел (“Фізико-географічна характеристика Західноукраїнського Полісся”, 1955 р.), М.М. Койнов, (“Фізико-географічна характеристика Станіславської області”, 1956 р.) та докторську дисертацію К.І. Геренчук (“Тектонічні закономірності в орографії і річковій сітці Руської рівнини”, 1958 р., в 1960 р. вийшла однойменна наукова монографія).

Свідченням визнання наукового потенціалу кафедри у царині ландшафто­знавства стала проведена у травні-червні 1956 р. у Львові Друга всесоюзна нарада з ландшафтознавства, в якій взяли участь представники численних наукових та навчальних організацій і установ тодішнього Радянського Союзу.

Важливим напрямком діяльності кафедри фізичної географії у 40–50-х рр. стало створення музею землезнавства, який був відкритий в 1958 р. Він мав тисячі предметів колекцій – геологічні породи і мінерали, моноліти з ґрунтових розрізів, гербарії, опудала птахів і дрібних тварин, географічні карти, схеми, навчальні профілі, моделі рельєфу, скульптурні карти і макети території України, її західних областей, і, особливо, Карпат.

В 60-х та на початку 70-х років під керівництвом К.І. Геренчука було захищено 10 кандидатських дисертацій з ландшафтної тематики, зокрема, з вивчення ландшафтів Волинського Полісся (П.В. Климович, 1963 р.), Чорногори (Г.П. Міллер, 1963 р.), м. Чернівців (А.Р. Дорфман, 1966 р.), Стрийсько-Сянської верховини (С.В. Тро­химчук, 1968 р.), Заравшанського хребта і прилеглих рівнин (Л. Алібеков, 1968 р.), басейну р. Санзар Самаркандської області (Т.Д. Джумабаєв, 1968 р.), Сянсько-Дністровського межиріччя (М.В. Зденюк, 1973 р.), розробки географічних основ зе­мельного кадастру гірських регіонів (О.Г. Топчієв, 1966 р.), вивчення сезонної дина­міки ландшафтів Львівщини (Г.Л. Проць, 1967 р.) та мікрокліматичних характеристик природних територіальних комплексів Кодр (М.Ф. Кошкодан, 1971 р.).

У 1965 – 1970 рр., одночасно з двома ґрунтознавчими експедиціями та лабораторією якісної оцінки земель, працювала ще одна експедиція – Комплексна експедиція з вивчення шкідливих стихійних процесів у Карпатах, у складі якої діяв ландшафтний загін (керівник Г.П. Міллер). Результатами роботи експедиції стали серія цільових ландшафтних карт масштабу 1:100000, аналіз зв’язку характеру та інтенсивності прояву шкідливих стихійних явищ з ландшафтною структурою, а також було розроблено рекомендації щодо запобігання та ліквідації наслідків стихійних процесів у геокомплексах і загальні положення для ведення лісового господарства з урахуванням ландшафтної структури гірських територій.

Значним досягненням колективу кафедри у 60–70-х рр. стало видання низки праць, присвячених природі рідного краю. Першою монографією цього плану була робота М.М. Койнова “Природа Станіславської області” (1960 р.). У 1964 р. виходить друком праця К.І. Геренчука, П.М. Цися і М.М. Койнова “Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів”, а у 1968 р. – колективна моно­графія “Природа Українських Карпат” під редакцією К.І. Геренчука. Протягом 1972–1982 рр. за редакцією К.І. Геренчука було опубліковано серію монографій  “Природа …” для кожної з восьми адміністративних областей заходу України.

Вже у шістдесяті роки К.І. Геренчуком активно просувалась ідея вивчення кількісних показників ландшафтів різними методами (експедиційними, картомет­ричними), але найперспективнішим бачився метод дослідження функціонування природних територіальних комплексів на географічних стаціонарах.

Нові наукові розробки кафедри у галузі комплексної фізичної географії – ландшафтознавства – активно впроваджувались у навчальний процес. Вийшли в світ навчальні посібники К.І. Геренчука “Основні проблеми фізичної географії” (1969 р.), Г.П. Міллера “Полевая ландшафтная сьемка горных территорий” (1972 р.), К.І. Ге­ренчука, Е.М. Раковської, О.Г. Топчієва “Польові географічні дослідження” (1975 р.) та інші. Була створена навчальна лабораторія фізико-хімічних власти­востей природних територіальних комплексів (1969 р.), кабінет метеорології і клі­матології (1975 р.).

Протягом 1974–1994 рр. кафедрою фізичної  географії керував Г.П. Міллер (1934–1994) – учень К.І. Геренчука, доктор географічних наук з 1981 р., професор з 1982 р., декан географічного факультету у 1976–1984 рр. Більшість наукових праць він присвятив проблемам ландшафтознавства гірських і перед­гірських територій. Розробив методику експедиційного дослідження ландшафтів, обґрунтував концепцію про структурну ієрархію, пульсаційний розвиток, вік і умови стабілізації гірських ландшафтів.

У 1976 році було створено навчальну лабораторію ландшафтних дос­ліджень (О.М. Федірко), поновлено кабінет метеорології та кліматології (Б.П. Муха).

На кафедрі активно розширюється сфера наукових пошуків у ланд­шафтознавстві: у 1979 р. захистив кандидатську дисертацію С.І. Кукурудза (тема “Теоретичні і методичні проблеми середньомасштабних ландшафтних дос­лід­жень”), у 1980 р. – докторську дисертацію на тему “Ландшафтні дослідження гірських територій” Г.П. Міллер, та кандидатську дисертацію “Теоретичні основи і ме­тодичні способи ландшафтних досліджень для осушувальних меліорацій” Б.П. Муха.

У 80-х роках кафедра фізичної географії виконувала під керівництвом Г.П. Міллера наукові теми респуб­ліканського координаційного плану: “Ланд­шафтне обґрунтування природо­охо­ронних заходів у приміській зоні міста Львова” (1979–1981 рр.), “Географічні основи раціонального природокористування в УРСР (Українські Карпати, західна частина Полісся”, 1981–1986 рр.), “Ландшафтні дослідження України з метою раціонального природокористування (Українські Карпати, Волино-Поділля, західна частина Полісся”, 1986–1990 рр.), “Основи оптимізації природокористування в територіальних системах західних регіонів України (функціонування, моніторинг, експер­тиза, прогноз”, 1990–1993 рр.), та госпдоговірного характеру: “Ландшафтне обґрунтування приро­доохоронних заходів під час будівництва магістральних трубопроводів” (1983–1984 рр.), “Вив­чення ландшафтно-геофізичних характеристик у західному регіоні України щодо задач дешифрування дистанційних даних, а також математичного моделю­вання воло­гопереносу в верхніх горизонтах ґрунтів” (1983–1986 рр., науковий керівник Б.П. Муха), “Створення карти ландшафтного райо­ну­вання Укра­їнських Карпат для цілей регіонального екологічного моніторингу” (1991–1992 рр.).

В 1985–1990 рр. в рамках Карпато-Волино-Подільської експедиції географічного факультету працювала очолювана Г.П. Міллером Транскарпатська ландшафтна експедиція, яка здійснила унікальне експедиційне обстеження Карпат по профілях Долина–Тячів та Воловець–Ужгород. В експедиції пройшли вишкіл більшість нинішніх викладачів кафедри фізичної географії – проф. В.М. Петлін, проф. А.В. Мельник, доц. О.М. Федірко, доц. І.С. Круглов, доц. О.Б. Загульська, доц. П.М. Шубер, а також доц. А.Л. Байцар (кафедра географії України) та доц. М.І. Сиротюк (кафедра раціонального використання природних ресурсів і охорони природи).

На Розтоцькому ландшафтно-геофізичному стаціонарі продовжувались метеорологічні, актинометричні і градієнтні спостереження (Б.П. Муха), на Шаць­кому – мікрокліматичні і гідрологічні дослідження ПТК (Г.Л. Проць-Кравчук). У 1978 р. Г.П. Міллером був заснований Чорногірський географічний стаціонар у верхів’ї р. Прут (за 14 км від смт. Ворохта Івано-Франківської області) де розгорнулись дослідження функціонування гірських фацій (В.М. Петлін).

Розробляються нові напрямки ландшафтознавства і захищаються дисертації, що стосуються вивчення лісопатологій (О.М. Федірко, 1988 р.), динаміки фацій Чорногори (В.М. Петлін, 1988 р.), моніторингу природних територіальних ком­плексів (А.В. Мель­ник, 1991 р.), урбанізованих територій (І.С. Круглов, 1992 р.). Провідні позиції кафедри фізичної географії в галузі ландшафтознавства були вдруге підтвердженні на VIII Всесоюзній нараді з питань ландшафтознавства, яка була проведена на базі кафедри фізичної географії у 1988 році.

У 80-х роках вийшов у світ підручник К.І. Геренчука, В.А. Бокова, І.Г. Черваньова “Общее землеведение” (1984 р.) рекомендований до друку Міністерством освіти та цілий ряд методичних посібників для практичних і лабо­ра­торних занять з геофізики ландшафтів (Б.П. Муха, 1982 р.), з біогеографії (С.І. Ку­курудза, 1982 р.), гідрології (Г.Л. Проць) та навчальних практик – комплексної гео­графічної практики (Г.П. Міллер та ін, 1981 р.), гідрологічної та метеорологічної (Г.Л. Проць, 1982), методичні вказівки до стаціонарних спостережень динаміки і розвитку ПТК (Г.П. Міллер, В.М. Петлін, 1985 р.) та інші. На початку 90–х опубліковано монографію А.В. Мельника, Г.П. Міллера “Ландшафтний моніторинг” (1993 р.), та навчальний посібник В.М. Петліна “Прикладне ландшафтознавство” (1993 р.).

У 90-х роках кафедра виконувала теми: “Визначення вітроенергетичного потенціалу ПТК Українських Карпат” (керівник Б.П. Муха); “Ландшафтні основи та геоінформаційне забезпечення  оптимізації використання природних ресурсів (вітро-, водноенергетичного, земельного та ін.) західного регіону України” (керівник Б.П. Му­ха); “Створення ландшафтно-екологічної інформаційної системи західного регіону України” (керівник А.В. Мельник, 1996–1998 рр.).

Крім цього, з власної ініціативи, протягом чотирьох років (з 1983 по 1987 р.) співробітники кафедри виконували роботи з гідрометричного обстеження рік і ставів Львівської області з метою вибору місць для спорудження малопотужних гі­дроелектростанцій (керівник Б.П. Муха).

Продовжується ріст кваліфікації молодих викладачів, відбуваються захисти кандидатських: М.М. Кукурудза “Ландшафтно-геофізичний аналіз верхньогірсько-лісових ландшафтів Великого Кавказу” (1994 р.), П.М. Шубер “Ландшафтна обумовленість диференціації ґрунтового покриву Українських Карпат” (1994), А.Л. Бай­цар “Верхня межа лісу в ландшафтних комплексах Українських Карпат” (1994 р.), О.Б. За­гульська “Ландшафтна інтерпретація аерокосмічної інформації” (1995 р.), В.І. Бі­ланюк “Вплив трас магістральних трубопроводів та гірськокарпатські ландшафтні структури” (1999 р.), В.П. Матвіїв “Ландшафтні основи оптимізації природо­корис­тування у Скибових Горганах” (1999 р.), а також докторських: В.М. Петлін “Закономірності організації ландшафтних фацій” (1999 р.); та А.В. Мельник “Еко­лого-ландшафтознавчий аналіз Українських Карпат” (2001 р.) дисертацій.

Почалося викладання спецкурсу з геоінформатики (І.С. Круглов, М.М. Ку­ку­рудза), пізніше – загального курсу “Геоматика”, в 1998 році була створена лабо­раторія ландшафтно-екологічних інфор­маційних систем (І.С. Круглов), згодом – комп’ютерний клас.

В 2001–2003 рр. кафедра брала участь у виконанні держбюджетної теми “Географічні проблеми Західного регіону України” (керівник Ф.Д. Заставний), у 2002–2004 рр.  підпроекту “Структура ландшафту та структура землекористування за даними космозображення” (керівник І.С. Круглов) у рамках німецько-українського проекту “Трансформаційні процеси у басейні Дністра”. Сьогодні колектив працює над виконанням держбюджетних тем: “Еколого-ландшафтознавчий аналіз природних умов і природних ресурсів західного регіону України” (2002–2004 рр., керівник А.В. Мельник) та “Депресивні регіони України” (2004–2006 рр., керівник Ф.Д. Заставний).

Кафедра і надалі готує спеціалістів вищої кваліфікації. Так, у 2001 р. захистив кандидатську дисертацію Є.А. Іванов на тему: “Еколого-лан­шафтознавчий аналіз гірничопромислових територій”, над написанням дисертаційних робіт працюють шість аспірантів і чотири пошукувачі.

Останнім часом опубліковано монографії В.М. Петліним “Закономірності організації ландшафтних фацій” (1998 р.), В.І. Біланюком “Ландшафти Українських Карпат в зонах трас магістральних трубопроводів” (1998 р.), А.В. Мельником “Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу” (1997 р.) і “Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження” (1999 р.), а також навчальні посібники: “Менеджмент національних парків” (М.М. Кукурудза, 2003 р.), “Ландшафтознавство: теорія і практика” (Г.П. Міллер, В.М. Петлін, А.В. Мельник, 2003 р.), “Чорногірський географічний стаціонар” (2003 р.) та інші.