Історія факультету

Автори доц. В. Біланюк, доц. Є. Іванов

У Львівському університеті географія виступала предметом викладання від початку його виникнення. До цього географію вивчали у братських українських (руських) і латинських школах та колегіумах. Давні географічні твори – старогрецькі й арабські – зберігалися у бібліотеці Єзуїтського колегіуму, а після заснування університету – в його книгозбірні. У 1882 р. вийшов наказ цісаря Франца Йосифа про створення кафедри географії у Львівському університеті. А у 1883 р. створено кафедру географії при філософському факультеті університету. Згодом, у 1930 р. кафедру географії стали називати Інститутом географії. У 1945 р. створено географічний факультет з кафедрами: загальної фізичної географії, регіональної фізичної географії, економічної географії та геодезії і картографії. Становлення й розвиток географії у Львівському університеті пов’язане з такими відомими постатями як Григорій Величко, Степан Рудницький, Юрій Полянський, Олена Степанів, Петро Цись, Каленик Геренчук, Опанас Ващенко та багатьма іншими…
Географія як науковий напрямок і предмет викладання у середніх та вищих школах у межах України має давні традиції. Досить згадати вихідця з Галичини – астронома, географа та медика Юрія Дрогобича (1450–1494), який у своєму “Прогностикумі” на 1483 р. визначав координати багатьох європейських міст, у тім числі Львова.
Предтечею географії у Львівському університеті справедливо можна вважати Б. Гакета. Перед тим як в Університеті краківський геоботанік Антоній Реман у 1883 р. заснував першу кафедру географії, тут існувала кафедра під назвою “історія природи з фізичною географією, технологією і рільництвом”. Власне на цій кафедрі у 1790–1805 рр. працював визначний дослідник географії України – Б. Гакет.
1 січня 2013 р. виповнилось 130 років, з того часу, як відомий географ і геоботанік Антоній Реман очолив кафедру географії у Львівському університеті, яка згодом переросла в Інститут географії . З ім’ям А. Ремана пов’язаний період становлення географії у Львівському університеті.
А. Реман виховав плеяду відомих географів серед яких Григорій Величко – перший його докторант і перший українець – доктор географії.
Перший період становлення географії у Львівському університеті пов’язаний з навчанням у ньому (у 1895–1899 рр.) і першими науковими працями ще одного учня А. Ремана – відомого українського географа, фундатора національної географії, академіка Степана Рудницького. Географічні та геологічні виклади у Львівському університеті проводили професори Р. Зубер і Я. Семирадський.
З 1911 р. Інститут географії у Львівському університеті очолив учень А. Ремана, другий його докторант Еуґеніуш Ромер – відомий польський географ, кліматолог, картограф, який керував ним до 1933 р.
З 1933 р. Інститут географії очолив професор Август Ціргофер – один з вихованців Е. Ромера, відомий своїми працями з геоморфології, доктор габілітований з 1927 р.
Володимир Кубійович став загальновизнаним лідером української географічної науки і географії України, коли її знамено випало з рук фундатора української географії академіка С. Рудницького, що був репресований більшовицькою владою у Харкові (1933) і розстріляний у Сандармоху (Карелія, 1937).
Керівником Інституту географії з 1939 р. став Юрій Полянський, який на цей час (період між двома світовими війнами) був відомий у наукових колах як географ, геолог й археолог, зокрема своєю унікальною роботою “Подільські етюди: тераси, леси і морфологія Галицького Поділля над Дністром” (1929). Ю. Полянський був першим українцем, який після довгої перерви потрапив на роботу в Інститут географії.
Наступний період розвитку географії у Львівському університеті розпочався після закінчення Другої світової війни (1945 р.) і тривав до другої половини 80-х років. Утворений у 1945 р. географічний факультет поповнився переважно випускниками Харківського університету (А. Ващенко, П. Цись, І. Сваричевський та ін.). Серед викладачів була випускниця Віденського університету О. Степанів, відомий географ і громадський діяч.
У 1945–1950 рр. на факультеті функціонувало чотири кафедри: загальної фізичної географії (завідувач до 1947 р. П. Цись, з 1947 р. – М. Андріанов), економічної географії (завідувач А. Ващенко), регіональної фізичної географії (завідувач до 1947 р. П. Бучило, з 1947 р. – П. Цись), геодезії і картографії (завідувач С. Євсєєв).
З 1950 р. до 1988 р. функціонує три кафедри: фізичної географії (завідувач в 1950–1954 рр. М. Андріанов, 1954–1974 рр. – К. Геренчук, 1974–1994 рр. – Г. Міллер, 1994–2001 рр. – Б. Муха (виконувач обов’язків), з 2001 р. – А. Мельник); економічної географії (завідувач в 1947–1984 рр. А. Ващенко, 1984–1986 рр. – М. Паробецький, 1986–1987 рр. – М. Гонак (два останні – виконувачі обов’язків), 1987–1990 рр. – Ф.Заставний, з 1990 р. – О. Шаблій; геоморфології (завідувач 1950–1971 рр. – П. Цись, 1971–1976 рр. – Л. Скварчевська, 1976–1987 рр. – Я. Кравчук, 1987–1990 рр. – І.Ковальчук , з 1990 р. – Я. Кравчук ).
За період із 50-х до початку 80-х років ХХ ст. створено і розвивалися навчально-наукові стаціонари у Передкарпатті (Дністровський географічний стаціонар, смт. Єзупіль Івано-Франківської обл.), на Поліссі (Шацький біолого-географічний стаціонар, смт. Шацьк Волинської обл.), у Карпатах (Чорногірський географічний стаціонар, смт. Ворохта Івано-Франківської обл.), на Розточчі (Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар, смт. Брюховичі).
Наступним етапом розвитку географії у Львівському університеті вважаємо період, що розпочався з другої половини 80-х – початку 90-х років ХХ ст. З початком цього періоду, який припадає на час докорінної перебудови суспільства і становлення Української держави, пов’язаний бурхливий структурний ріст факультету, становлення і розвиток нових наукових напрямів і шкіл. За неповних п’ять років створено чотири нових кафедри: раціонального використання природних ресурсів і охорони природи (1988 р., завідувач у 1988–2003 рр. – Ю. Туниця, з 2003 р. – С. Кукурудза), географії України (1990 р., завідувач у 1990–2009 рр. – Ф. Заставний, з 2010 р. – Р. Лозинський), політичної географії і країнознавства (1992 р., завідувач – М. Мальський; у цьому ж році, після створення факультету міжнародних відносин й обрання М. Мальського деканом перейшла в структуру цього факультету, згодом поділилася і змінила назву), географії ґрунтів ( 1993 р., завідувач С. Позняк). Дещо пізніше створено ще дві кафедри: конструктивної географії і картографії (2000р., завідувач у 2000–2008 рр. – І. Ковальчук, з 2009 р. – В. Петлін) і туризму (2003р., завідувач М. Мальська).
Створено нові науково-дослідні і навчальні лабораторії: інженерно-геоморфологічних досліджень – НДЛ-51 (1990 р., з 2000р. – інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень), ґрунтознавства й екології землекористування – НДЛ-52, фізико-хімічних аналізів ґрунтів, тематичного картографування (1974), ландшафтних досліджень (1976), геоінформаційних технологій і ландшафтного планування, аналізу ґрунтів і природних вод (2002), дослідження територіальних суспільних систем, геоінформаційного моделювання і картографування(2001), геохімії і геофізики ландшафтів, екологічної експертизи (2005), навчальна туристична агенція (2005). У 2011 р. на кафедрі економічної і соціальної географії створено навчальну лабораторію “Комплексного атласного картографування”. У 2012 р. лабораторія фізико-хімічних аналізів ґрунтів отримала державне свідотство про атестацію.
Деканами факультету у різні роки були доц. В. Левицький (1945–1946), проф. А. Ващенко (1946–1951), доц.І.Сваричевський (1951–1952), доц. П. Ситніков (1952–1953), проф. П. Цись (1953–1964), доц. М. Андріанов (1964–1968), доц. П. Климович (1968–1974), доц. Б. Лящук (1974–1976), проф. Г. Міллер (1976–1984), проф. Я. Кравчук (1984–2002), доц. Я. Хомин (2002–2011). З березня 2011 р. деканом факультету став доц. В. Біланюк.
Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка й сьогодні залишається провідним навчальним осередком в Україні з підготовки спеціалістів найвищого рівня кваліфікації. На факультеті навчається понад 1500 студентів денної й 555 студентів заочної форми навчання.