Під час заходу були присутні проректори університету Володимир Качмар та Андрій Гукалюк, які висловили свою шану родині Героя та підкреслили його значний внесок для України. Декан факультету Володимир Біланюк сказав, що його найбільшою мрією є те, щоб нарешті загасли скорботні лампадки, бо ж кожного дня втрачаємо цвіт нації, серед яких Михайло. Завідувачка кафедри туризму Марта Мальська у своєму слові підкреслила, що жити треба тут і зараз: цінна кожна мить, крихка і неповторна. Також пані Марта неодноразово говорила, що Михайло був посланий їй Богом і він би найбільше хотів, щоб кожен з нас проживав життя щасливо.

Дуже багато спогадів, яскравих, світлих і таких людяних залишилося про Михайла: туристичні походи зі студентами, пошук інноваційних підходів у напрямку активного туризму, спільно з другом, доцентом кафедри туризму Павлом Романівим, активна громадська діяльність, виступи з хором “Прометей”…

Він заповнював простір добром, оптимізмом, натхненням. Про Михайла Гамкала неможливо говорити в минулому часі, адже його ідеї, погляди переконання продовжують селити світло всередині кожного, хто його знав.

Так само як  впевненими кроками долав неприступні стежки Карпат, Михайло, бувши на фронті прокладав шлях до нашої Перемоги.

Його постать продовжує надихати, мотивувати рухатися вперед і бути гідними продовжувати його справу. Яскравим підтвердженням цього є дитячий малюнок-емоція, виконаний маленькою школяркою, яка ніколи його не бачила, але відтворила з розповідей образ Михайла – схожість до болю вражає.

Особливим світочем до збереження пам’яті про Михайла Гамкала є його  родина: батьки, дружина, діти транслюють у світ його цінності, філософію, кодекс честі і це ще одне підтвердження того, що герої не вмирають…

Слава Україні!!!