Наукова школа інженерної, екологічної та регіональної геоморфології

Заснована у 1950 р. на базі кафедри геоморфології географічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Засновником наукової школи є Петро Миколайович Цись.
Цись Петро Миколайович (1914–1971), географ-геоморфолог. П. М. Цись народився 26 вересня 1914 р. у с. Великі Сорочинці Полтавської області. У 1932 р. вступив до Харківського університету на геолого-географічний факультет, який закінчив у 1937 р. З 1937 по 1940 рр. навчався в аспірантурі цього ж факультету. Після завершення навчання в 1940 р. захистив дисертацію на тему: “Рельєф Східної Африки” та отримав ступінь кандидата географічних наук. У 1940 р. працював завідувачем кафедри географії Луцького державного вчительського інституту. Тоді ж був призваний на службу в армію, де пройшов усю Другу світову війну. Демобілізований у серпні 1945 р., нагороджений медаллю. У 1945–1971 рр. працював на географічному факультеті Львівського державного університету; у 1947–1950 рр. був завідувачем кафедри загальної фізичної географії. У 1950 р. П. М. Цись став завідувачем створеної ним нової кафедри геоморфології. Працюючи на цій посаді понад 20 років, учений розгорнув комплексні реґіональні геоморфологічні дослідження Українських Карпат, Поділля і Полісся, багато часу та уваги приділяв навчально-методичній роботі, підготовці кадрів високої кваліфікації. У 1950–1952 рр. вступив у докторантуру Інституту географії АН СРСР, докторську дисертацію захистив у 1954 р. у Москві та йому присвоєно вчене звання професора кафедри геоморфології. З 1953 р. понад 10 років виконував обов’язки декана географічного факультету. Приймав участь у роботі XVIII міжнародного географічного конгресу в Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 1956). У 1955-1965 рр. був Головою Львівського відділу Українського Географічного товариства, керував експедиційними дослідженнями його членів, вів широку просвітницьку роботу. Помер П. М. Цись 21 березня 1971 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Творчий доробок професора П. Цися нараховує понад 100 наукових праць. Серед них навчальний посібник “Геоморфологія УРСР” (Львів, 1962), колективні монографії “Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів” (Львів, 1964), “Природа Українських Карпат” (Львів, 1968), “Физико-географическое районирование Украинской ССР”, (К., 1968), “Геологическая изученность СССР”, Т. 31. Украинская ССР. Вып. 1. (К., 1963), “Геология СССР”, Т. 48. Карпаты. Ч. І (М., 1966), “Природа Львівської області” (Львів, 1972). Крім праць монографічного характеру, опублікована серія фундаментальних статей, присвячених проблемам геоморфологічної будови, генези, генетичної класифікації, історії розвитку рельєфу і сучасної динаміки, геоморфологічного районування Карпат, Поділля, Західного реґіону і території України в цілому.
Учнями П. Цися були О. Скварчевська, Б. Лящук, Д. Стадницький, І. Коротун, Ю. Єрмоленко, Я. Кравчук, Р. Сливка, А. Ісматов. Інженерно-геоморфологічний напрям цієї школи розвивав проф. Я. Кравчук (ним підготовлено 10 кандидадів географічних наук). Еколого-геоморфологічний напрям започаткував (вперше в Україні та СНД) доктор геогарфічних наук, професор І. Ковальчук (ним підготовлено 9 кандидатів географічних наук). Науковий напрям палеогеографії плейстоцену засновано професором А. Богуцьким (підготував 5 кандидатів географічних наук).
Кравчук Ярослав Софронович – кандидат географічних наук, професор, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії (1976–1987 рр. і з 1990 р. до сьогодні). Професор надзвичайний Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Польща), президент благодійної організації “Громадський еколого-географічний фонд”; член спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій, член-кореспондент Української екологічної академії наук; заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка (2002), заслужений працівник освіти України (2009). Член редколегії міжнародного журналу Карпато-Балканської геоморфологічної комісії “Studio geomorphologica Carpatho-Balcanica”.
Богуцький Андрій Боніфатійович – кандидат геолого-мінералогічних наук, професор кафедри геоморфології і палеогеографії, почесний професор університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Польща). Член спеціалізованої вченої ради К;35.051.08 при Львівському національному університеті імені Івана Франка. Відповідальний секретар “Вісника Львівського університету. Серія географічна”. Член редколегії журналу “Палеонтологічний журнал”, “Annales UMCS. Sectio B.”
Ковальчук Іван Платонович – доктор географічних наук, професор; на кафедрі геоморфології Львівського національного університету ім. Івана Франка на посадах доцента, професора, завідувача кафедри (1987–1990); зараз – директор Науково-дослідного інституту землекористування та правового регулювання майнових і земельних відносин Національного університету біоресурсів і природокористування України; заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка (2005), академік екологічної академії наук України, дійсний член (академік) Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), академік АН вищої освіти.
Дослідження носять як фундаментальний, так і прикладний характер і спрямовані на вивчення й оцінку рельєфу, процесів рельєфоутворення, їх впливу на геоекологічний стан довкілля, обґрунтування системи процесорегулювальних заходів збереження та охорони пам’яток неживої природи, розробку проектів організації і функціонування національних природних парків і природних заповідників, а також створення мережі геопарків в Україні.
Основними напрямами досліджень у галузі палеогеографії плейстоцену є комплексне вивчення лесового покриву України, гляціальних та перигляціальних утворень, стратиграфічне розчленування плейстоцену та кореляція процесів давніх епох рельєфоутворення. Дослідження ведуться спільно з польськими, литовськими, французькими, білоруськими вченими.
З 1990 р. при школі діє науково-дослідна лабораторія інженерно-геоморфологічних досліджень НДЛ-51 (з 2000 р. – інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень), де виконують держбюджетні і госпдоговірні теми за головними напрямами роботи школи.
За результатами виконання держбюджетної теми “Географічні основи формування та стратегії впровадження екологічної мережі в Українських Карпатах” розроблено методичні засади та шляхи впровадження формування екомережі в Українських Карпатах. Представники школи беруть участь у міжнародних та вітчизняних проектах: “Збереження і сталий розвиток Карпатського регіону” (INTERREG IIIA/TACIS CBS Польща–Україна–Білорусь); “Створення туристично-інформаційної інфраструктури у м. Львові” програми Добросусідства INTERREG IIIA/TACIS CBS Польща-Україна-Білорусь; проект НДІ “Діпромісто” (м. Київ) “Схема планування території Львівської області до 2031 року”, міжнародний проект “Зелені легені Європи” INTERREG IIIA/TACIS CBS; міжнародний проект “Туристичний потенціал Західної України” у рамках програми ПАУСІ разом з Інститутом туризму (Варшава) і Університетом туризму, економіки і права (Київ).
Наукові теми, які виконувались в останні роки:

“Геоморфологічні і палеогеографічні проблеми західного регіону України”, № держреєстрації № 0105U004920 (2005–2007 рр.);
“Морфогенетичні особливості рельєфу Українських Карпат і Волино-Поділля”, № держреєстрації 0108U009542 (2008–2010 рр.);
“Географічні основи формування та стратегії впровадження екологічної мережі в Українських Карпатах”, 0107U002039 (2007–2009 рр.);
“Концептуальні і методичні засади обґрунтування мережі геопарків в Україні”, № держреєстрації 0110U001358 (2010–2012 рр.)

За час існування школи підготовлено: 6 докторів наук, 38 кандидатів наук. Кількість публікацій (за час існування школи): 1656 публікацій, серед них 38 монографій (у тім числі у зарубіжних виданнях – 9). Проведено серію міжнародних конференцій та польових семінарів, зокрема “Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2002), “Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003), міжнародний семінар, присвячений 90-річчю від дня народження засновника кафедри геоморфології і палеогеографії професора П. Цися “Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат” (Сколе, 2004); “Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат” (Ворохта, 2006, 2008). У рамках напряму “Палеогеографія плейстоцену” проведено VI, VII, VIII, ІХ і Х міжнародні семінари “Зледеніння в плейстоцені” (2001, 2002, 2003, 2004, 2006), ХІІ, ХІІІ і XIV і ХVІ міжнародні семінари у межах українсько-польської програми “Стратиграфічна кореляція лесів і льодовикових відкладів України і Польщі” (2003, 2004, 2007, 2009). Розроблено проекти організації територій національних природних парків “Яворівського” (1999–2001, 2010–2011), “Ужанського” (2003–2004), “Гуцульщина” (2004-2009), “Галицький” (2006–2010) та природних заповідників “Медобори” (2001–2003), “Розточчя” (2004), “Горгани” (2010–2011). У 1992–1993 рр. польсько-українським колективом (Інститут охорони природного середовища (Варшава) – керівник Г. Ронковскі та Львівський державний університет імені Івана Франка – учасники групи Ю. Зінько, В. Брусак, Я. Кравчук, О. Нагорна) розроблено проект “Природоохоронна зона Розточчя”, який став переможцем і був відзначений Першою премією на Європейському конкурсі Генрі Форда у галузі “Охорони довкілля” (Лондон, 1994).
За останні сім років за участю випускників кафедри опубліковані навчальні посібники, зокрема: Сіренко І. Динамічна геоморфологія (2003), Кравчук Я. Геоморфологічне картографування (2006), Карпенко Н. Рельєф морських берегів (2009), Яцишин А., Дмитрук Р., Богуцький А. Методи дослідження четвертинних відкладів (2009), Карпенко Н. Магістерський семінар для геоморфологів (2009). Результати наукових досягнень та спільних із зарубіжними вченими розробок науковці школи представляють на численних міжнародних конференціях за межами України та публікують у закордонних наукових виданнях (у тому числі зі списку ISI).
Зараз за напрямами школи працює 1 доктор і 18 кандидатів. Науковці мають багаторічні традиційні наукові зв’язки з багатьма зарубіжними інституціями: Вільнюським університетом (Литва); Варшавським, Вроцлавським, Ягелонським (Краків), УМКС (Люблін) університетами, Щецінською політехнікою, Інститутом геологічних наук ПАН, Інститутом географії ПАН, Ойцовським національним парком (Республіка Польща); Білоруським державним університетом імені Максима Танка, Інститутом геологічних наук НАН Білорусі та ін.