Наш День Незалежності

Здається мені, що вже давно не було так урочисто в сьомій аудиторії ім. Ігоря Костенка (Героя України, який загинув на Майдані Незалежності 22 лютого 2014 р.) на географічному факультеті ЛНУ ім. Івана Франка: приміщення акуратно прибране, стіл на невеликому підвищенні накритий обрусом, українським рушником, прикрашений помаранчевими квітами та національними прапорцями.

Аудиторія поступово наповнювалася свіжим повітрям, повітрям свободи, що приносили люди зі святкових вулиць древнього Львова.

На столі виставлено дві книжки із майстерно оформленими палітурками та змістовними назвами:

• “Почуй нас, Друже!” (Львів, “Тріада-плюс”, 2019);
• “Енциклопедичний довідник Рогатинщини” (Львів, “Апріорі”, 2018).

Якщо перша книга є збірником спогадів 34 авторів про життєвий і творчий шлях світлої пам’яті Ярослава Польового (1944–2017), то друга є авторською працею відомого професора-історика Ярослава Малика (1946–2016), де подаються відомості про адміністративний район Опільського краю – його поселення, архітектурні пам’ятники, героїчну боротьбу рогатинців за волю України, історію та культуру.

Аудиторію заповнили побратими Львівського земляцтва Братів-Рогатинців, ГО “Братство ім. Блаженного священнослужителя Омеляна Ковча”, ГО “Захист дітей війни”. Помітними серед присутніх були поважні професори, викладачі вузів, студентська молодь, активні члени названих громадських організацій. Всіх учасників об’єднувало величне свято – День Незалежності України та бажання ознайомитися з книгами про своїх товаришів, обмінятися думками про наше сьогодення.

Із вітальним словом на пошанування Дня Незалежності нашої Держави виступив очільник Львівського земляцтва Братів-Рогатинців, член спілки письменників України Роман Коритко. Коли Василь Петрів – голова громадської організації “Захист дітей війни” зачитував імена відомих рогантинців – борців за волю України, то здавалося мені, що колишній студент, погруддя якого прикрашає подвір’я географічного факультету, уважно прислухався до наших виступів, до слів гімну “…Душу й тіло ми положим за нашу свободу…”.

Виступ професора ЛНУ ім. І. Франка, заслуженого журналіста України був присвячений спростуванню побутуючої версії, що незалежність впала нам українцям як “манна з неба”. “Ми, – наголосив академік Національної академії вищої освіти України, – існуємо як держава не 28, а понад тисячу літ. Наша свобода, як дар Божий, скроплена кров’ю воїнів–русичів, очолюваних князем Святославом, Володимиром Великим, королем Данилом Галицьким, повстанськими рухами під проводом селянського бунтаря Мухи, козацького полковника Семена Височана, учасниками національно-визвольної війни очолюваної Богданом Хмельницьким.

ХХ століття принесло нам надію на політичну свободу, але наша заанґажованість на власне возвеличення погубили зусилля Січових Стрільців, воїнів УГА, УНР, які були так близько до омріяної незалежності…”.

На продовження цієї теми професор, доктор історичних наук, професор Львівського торговельно-економічного університету Степан Гелей сказав, що “національна гідність нинішніх державних мужів не завжди відповідає очікуваним результатам, а запровадження “білого миру” приведе до втрати незалежності у сьогоднішньому політично розбурханому світі.

Чарівними були поетичні слова артистки Ярини Коваль про українсько-російські відносини на фронтах гібридної війни.

Заслужений діяч науки і техніки України, професор, завідувач кафедри економічної і соціальної географії Олег Шаблій із властивою для нього легкістю оцінював книгу-спогадів про Ярослава Польового як патріота, обдарованого як патріота, обдарованого словописьця, доброго сім’янина, надійного товариша.

Десь незвично Олег Шаблій продовжував свій виступ. Він побудував його за схемою свого епіграфа, що поміщений на титульній сторінці книги “Почуй нас, Друже!”.

“Ярослав Польовий… Ще недавно він був, він жив, він творив. І нині він є, він живе, він творить. Живе життя, поетичну прозу і тихий сум…

Це філософське трактування відображене у п’яти розділах книги. Серед них, як сказав професор, найбільше його вразили спогади однокласників “Біля рідного порога”, аналіз та рецензії фахівців “Літературна творчість Ярослава Польового” та заключний розділ “Світозар людської пам’яті” у підсумковому виступі Роман Коритко наголосив, що книги Ярослава Польового – це творча лабораторія для наслідування всім, хто займається краєзнавчими дослідженнями і хоче фахово висвітлювати минулі і сучасні події. “Читайте, – як сказав письменник, – такі праці: “Світозар над могилами” (2010), “Старожитності Рогатинщини” (2015), “Погайдуки” (2017), “Сестра Таїсія” (2017) і переконаєтеся у моїй правоті”.

На увагу присутніх була представлена книга професора Ярослава Малика (1945–2016) “Енциклопедичний довідник Рогатинщини”.

Дружина Ярослава п. Марія Малик наголосила на тому, що у довіднику показано Рогатинщину як унікальний центр Галичини на політичній карті ХХ століття: бурхливі події польсько-української війни, політичні баталії кінця 20-х і тридцяти років, боротьба за незалежність України у роки німецької та російсько-більшовицької окупації відображені у книзі. Особливе місце займають імена відомих рогатинців та характеристика опільських міст і сіл і т. п.

Завершальним був виступ студента-журналіста Артура Дроня, який поріднився із Львівським земляцтвом Братів-Рогатинців. У своєму спічі він наголосив, що громадські організації матимуть перспективи для свого росту лише у тому випадку, якщо до них приєднуватимуться молоді люди.

Якось несподівано, але із ліричним натхненням звучала пісня солістки хору “Діти війни” Стефанії Козак “Мово моя материнська”.

Наближалося надвечір’я, а пісня не покидала їх. Вона звучала по вул. П. Дорошенка, біля пам’ятника Т. Г. Шевченка. Адже це було незвичне свято – День народження Української Держави.

Степан Кузик