Вшанування пам’яті доцента кафедри туризму Михайла Гамкала

26 вересня 2022 року, напередодні Дня туризму, відбулося вшанування пам’яті (40 днів по смерті) доцента кафедри туризму Михайла Зеноновича Гамкала, який загинув 18 серпня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу, захищаючи Україну, а по суті всіх нас…
Початок поминальних заходів розпочався на Марсовому полі, де відбулася відправа на могилі Героя. Опісля відбулася відправа в каплиці Св. Володимира у м. Дубляни Львівської ОТГ. Також було втілено в життя проєкт Михайла Зеноновича Гамкала – на території Львівського національного університету природокористування було організовано виставку туристичного спорядження.
Заходи вшанування пам’яті відбулись завдяки спільній ініціативі працівників і студентів кафедри туризму ЛНУ ім. І. Франка та працівників кафедри туризму Львівського національного університету природокористування, завдяки ректору ЛНУП Володимиру Снітинському, декану факультету землевпорядкування та туризму Наталії Стойко та завідувачці кафедри туризму ЛНУП Оксані Крупі.
Сьогоднішній день мав би стати звичайним днем для Михайла: осіннім, дощовим, він би мав проводити студентам лекції, планувати походи в гори, пити ранкову каву, відвозити дітей до школи, бігти за покупками, але він обрав особливий шлях – захистити нас від війни, і поповнив лави Божого війська на небесах.
Сьогодні було багато спогадів – живих, справжніх, світлих. Недаремно, отець, що проводив службу сказав: «Найкраще, що може людина залишити після себе на землі, це – світла пам’ять». Михайло повсякчас залишається з нами – нестримний натхненник науки, активний турист з раннього дитинства, класичний романтик, найкращий вчитель, добрий друг…
Про Михайла Зеноновича казали не інакше, як «наш Михайло», бо де б він не приходив – довкола нього все оживало, а на серці робилося затишно, хотілося мріяти і жити, таким він був позитивним і харизматичним. Якщо хто шукав доброго слова, підтримки чи поради, – Михайло Зенонович був завжди поруч.
Гори – то окрема любов Михайла, бо ж велику частину життя провів у туристичних походах, річкових сплавах, був організатором і натхненником студентського туристичного клубу «Блуд». За словами студентів, тепер Михайло Зенонович піднявся на найвищу гірську вершину, яку тільки міг, і назва цій вершині – СВОБОДА.
Він був нестримним, добрим, людяним, і як влучно сказала завідувачка, кафедри туризму ЛНУ ім. Франка, професор Марта Мальська – «Михайла нам послано Богом…». Весь час спішив жити, вирував ідеями як життєдайний гірський потік, його колега Ореста Бордун каже, що за 45 років свого життя він встиг випередити час на 100 років вперед. На передовій, перебуваючи в окопах, писав книгу, працював над науковими статтями, за можливості завжди виходив на зв’язок, посміхався, заспокоював і безмежно любив.

Справи Михайла Гамкала мають продовжувати жити, його ідеї будуть втілюватися в життя, завдяки його студентам і друзям-науковцям. Так,  його добрий товариш доцент кафедри туризму ЛНУ ім. І. Франка Павло Романів анонсував низку заходів, щоб добре ім’я героя Михайла Гамкала завжди перебувало з нами.
Під егідою декана географічного факультету доцента Володимира Біланюка одна з аудиторій буде носити ім’я Михайла Гамкала; на полонині Закукул (гірський масив Карпат) буде встановлено стеллу та створено туристичний маршрут на честь Михайла; у дворику географічного факультету буде встановлено бронзове погруддя Героя; нагорода для активних туристів «Карпатська відзнака», носитиме ім’я Михайла Гамкала.

Скільки всього зроблено, а скільки ще попереду.
Мрії та ідеї Михайла Зеноновича продовжуються в його дітях, рідних, студентах, друзях та колегах.
Все, що маємо зробити для нього – жити гідно, не боятись діяти, наповнювати і наповнюватись, ходити в гірські походи, збирати гриби восени, підкорювати ріки і гори, колядувати на різдвяні свята і завжди-завжди ділитись теплом душі з тими, хто поруч. Він би цього хотів…