Опитування учасників та друзів громадянської організації «Українська спілка молодих географів» (ГО “УСМГ”) щодо якості навчання у межах обраних освітньо-професійних програм

Прийняття стандартів вищої освіти за спеціальностями: «Географія», «Науки про Землю», «Туризм» тощо, стали основою формування освітньо-професійних програм (ОПП) в контексті реформи освітньої галузі в Україні.
Географічні факультети або спеціалізовані кафедри в останні роки утвердили широкий перелік ОПП із більш конкретними компетентностями, які мають підготувати здобувача освіти у межах спеціальності як до реального професійного життя, так і до побутового.
Вже значна кількість ОПП або утвердилась, або пройшла ліцензування і, як результат, випустила перших фахівців, тому об’єктивно зростає потреба в аналізі їх сприйняття здобувачами, а також їхнього розуміння та оцінки якості підготовки. Тому драйвери освітньої та наукової платформи запропонували учасни_цям ГО «УСМГ» у розрізі географічних факультетів та, відповідно, наявних осередків (Львівського, Київського, Харківського, Чернівецького, Ужгородського, Луцького, Тернопільського) відповісти на 20 запитань. Більшість мають бальну шкалу оцінювання (від 1 до 5), де кожна вища цифра стосується якіснішого показника. Запропоновані розгорнуті питання сформульовані таким чином, щоб зрозуміти особливості перебігу навчального процесу та почути аргументи респондентів щодо наявних проблем.
У цьому аналізі ми не претендуємо на формат репрезентативного соціологічного дослідження через недостатню вибірку, а швидше хочемо вказати на тенденції оцінки якості навчального процесу студентами географічних спеціальностей.
В опитуванні взяли участь 48 респондентів, що навчаються як на бакалаврських, так і магістерських освітньо-професійних програмах. Розподіл у розрізі закладів вищої освіти виглядає таким чином:

Рис. 1 Просторова структура респондент_ок у розрізі ЗВО

Маємо нерівномірний розподіл опитаних студент_ок в межах спеціальностей, а саме:

Рис. 2 Розподіл респондентів у розрізі спеціальностей

Щодо формату навчання з початку нового навчального року він відбувається або в онлайн-форматі (КНУ, ХНУ) або ж у змішаному форматі (ЛНУ, УжНУ, ТНПУ, ВНУ), що цілком корелюється із безпековою ситуацією в умовах воєнного стану в Україні.
На початку дослідження вирішили з’ясувати звідки студент_ки отримали інформацію щодо ОПП, щоб зрозуміти роль офіційних вебсторінок та соціальних мереж у їх популяризації. Абсолютна більшість дізнавались інформацію щодо особливостей спеціальностей та програм із офіційного вебсайту факультету (більше як 80%), при цьому значна частка звертала увагу на офіційний документ ОПП, а не просто на загальний опис чи наповнення брошури. Важливим при виборі програм відіграли рекомендації близьких, друзів чи знайомих (40% відповіли ствердно). Соціальні мережі, на диво, не мали домінуючої ролі в ознайомленні з ОПП (не більше 30% студент_ок на це вказало).
Понад 50% опитаних оцінило на «добре» зміст офіційних сайтів та соціальних мереж факультетів щодо ОПП, близько 25% на «відмінно». Це позитивна тенденція, адже сайти ЗВО за останні роки покращили наповнення. Стали більш інформативним та генералізованим для потенційного вступника. На більшості офіційних сторінках наявна вкладка «Абітурієнту» для швидкого надання інформації стосовно усіх особливостей ОПП та структури навчального процесу.
Студент_ки недостатньо високо оцінюють змістовність та рівень викладання предметів загального блоку, зокрема соціально-гуманітарного та загальногеографічного циклу. Лише 21% дав оцінку «відмінно»; 34% – «добре» і 30% – «посередньо».
Майже половина респондентів (47%) відзначає «добре» компонування предметів професійного спрямування визначає, ще 31% наголошує на високому рівні відповідно і лише 20% на посередньому.
Щодо якості викладання лекційного матеріалу, то знову ж половина студент_ок оцінює як «добре» і лише чверть (25%) на «відмінно».
Корелюються кількісні показники до попередніх і щодо якості наповнення та викладання практичних/семінарських занять. 53% респондент_ок «добре» оцінюють заняття, і 30% на «відмінно».
А от якість навчально-методичного забезпечення та спеціалізованих авдиторій відзначають на «посередньому» рівні (43%), на «доброму» – 28% і на «відмінному» лише 21%.
Половина респондентів на «доброму» рівні оцінює рівень освітніх та наукових компетентностей своїх викладачів і лише 36% на «відмінно».
Не могли оминути блок питань щодо оцінки навантаження під час навчального процесу. Виявилося, що значна більшість (64%) вважає, що навантаження є оптимальним. Лише по 17% акцентують або на максимальній нерівномірності, або ж на надмірності поставленої перед ними роботи.
Рівень складності завдань студент_ки визначають як «середній» або ж такий, що є «індивідуальним» (тобто залежить від конкретного навчального курсу): 38% відповідей до відповідних пунктів. Лише 20% вважають завданням «цілком зрозумілими».
Складені в опитуванні відкриті питання мають на меті більш ґрунтовно підтвердити і зрозуміти отримані вище статистичні результати.
Базовим питанням, у якому просили надати розгорнуту відповідь та подати аргументацію стосується проблем, які ускладнюють навчання за освітньо-професійною програмою. Першою з таких більшість студент_ок визначили воєнний стан в Україні, який відбивається на психологічному та емоційному стані респондентів. Це, своєю чергою, корелюється з продовженням дистанційного формату отримання освітніх послуг, який абсолютною більшістю вважається менш ефективним як у формуванні компетентностей, так і у можливості комунікації з одногрупни_цями та викладач_ками. На даному етапі додатково ще є і віялові відключення, що не дозволяють навіть доєднатися на пари, тому більшості здобувачам доводиться працювати в асинхронному форматі. Помітна частина відкритих відповідей стосується неналежного навчально-методичного забезпечення предметів, відсутності об’єктивних практичних занять (а звідси і практичних навичок, і можливості практичного застосування своїх знань). Варто зазначити, що саме питання якості навчально-методичного забезпечення та оснащення кабінетів фахового спрямування виявило проблему якості ведення практичних занять та їх актуальності. Надалі це впливає на потребу додаткового навчання в індивідуальному форматі, щоб бути більш конкурентно спроможним на ринку праці. Також студент_ки дорікають у відповідях на недостатню компетентність викладач_ок у тих дисциплінах, які вони викладають.
Найбільш тривожною визначимо ось таку відповідь: «Сильно застарілі методи проведення практичних завдань; часто на самих практичних викладач говорить: «Це метод 50-х років, але ми його вчимо, хоча зараз по-іншому роблять». А проблема в тому, що ця технологія важча і неефективна…». Студент_ки бояться втратити мотивацію і не можуть вдало використати отримані знання.
Деякі з респондент_ок все ж відзначили, що вони мають досвід написання робіт наукового-дослідного спрямування і їх залучають до цього виду діяльності. Більшість (70%) наголосила на браку часу та мотивації у такій діяльності, бо не вбачають в цьому особистої вигоди та можливості для подальшої самореалізації через науково-дослідну роботу протягом навчання.
Щодо практичної підготовки, яка б надавала здобувачам освіти необхідні результати навчання, то співвідношення більш рівномірне, але діаметральне. Наголошують як на високому рівні (на час відповіді) або ж на вкрай низьких показниках. Щодо останнього, то є ось такі категоричні думки студент_ок: «Ні, вся практичність завершується на підготовленій роботі для заліку і все. Отримувати знання і навички без можливості дивитись, розмовляти з викладачами та іншими студентами в живу – неможливо». Або ж: «Прилади застарілі років на 50, заповнення контурних карт не має ніякого сенсу…»
Загальна оцінка навчальної діяльності за обраною ОПП респондент_ками варіюється та зводиться до результату «вище середнього». У розгорнутих відповідях є запит на постійне оновлення предметів, зокрема потреба у зміні тем, що повторюються на різних курсах. Наголошується на бажанні мати ширшу комунікацію з викладачами. В контексті цього стає очевидним, що потрібна постійна взаємодія із студент_ками, які повинні впливати на компонування ОПП та структуру навчальних дисциплін. Саме системний зворотний зв’язок вирішує значну кількість потенційних та наявних проблем у якості навчального процесу і самих освітніх програм у межах географічних спеціальностей.