Відкрита лекція доцента кафедри туризму Дмитра Каднічанського на тему “Особливості комунікації з військовими”

9 квітня 2025 року доцент кафедри туризму Львівського національного університету імені Франка, Дмитро Каднічанський (гарант освітньої програми «Туристична діяльність») на численні прохання студентів та наукових співробітників університету провів відкриту лекцію на тему «Особливості комунікації з військовими».
Дмитро Каднічанський детально пояснив структуру Сил Оборони України та їх основні функції. Він також наголосив на важливості та специфіці комунікації з військовими і навів для аудиторії практичні кейси.
Важливо, що під час лекції визначено основні маркери ідентифікації військових. Також окрему вагу приділено феномену мілітарістилю як сучасного явища, що сприяє встановленню контактів у волонтерських та ветеранських спільнотах. Зокрема, роз’яснено обмеження щодо носіння військового одягу цивільними.
Окремий розділ лекції присвячено поведінковим аспектам, за якими можна впізнати військового у цивільному житті: одяг, татуювання, сленг тощо.
Лектор детально пояснив типи військового однострою, що виступає способом ідентифікації військових.
У ході лекції окрему увагу було приділено актуальній темі фейків у соцмережах, що безпосередньо пов’язано з військовою тематикою та використанням ШІ. Як стверджує лектор, такі фейки є мовою ворожнечі та інструментом поширення конфліктів у сучасному суспільстві, предметом яких є патріотична тематика.
У ході лекції Дмитро Каднічанський детально пояснив аспекти спілкування з військовими, оскільки дуже багато людей відчувають певне зніяковіння під час безпосередніх розмов з ними. Лектор також поділився реальним досвідом військових, які пережили втрати близьких, наголосив, що дуже важливо відчути сутність цих людей. Повага та ввічливість є основою спілкування з військовослужбовцями та ветеранами, тому важливо ставитись до них, практикуючи емпатію. Водночас окремо окреслено “незручні” кейси, коли військові здійснюють певні порушення, Дмитро вважає, що у таких випадках дуже важливо визначити мотивацію їхніх суперечливих дій та вчинків.
Під час лекції дуже детально окреслено шаблонні фрази та питання, які цивільні говорять військовим, через що вони відчувають дискомфорт у соціумі. У даному аспекті дуже важливо знати, де саме перебував військовий, його військову спеціальність, щоб розмова була спрямована у зручне русло для обох сторін комунікаційного процесу. Окремо визначено межі спілкування цивільних, які зустріли військового і хочуть висловити йому вдячність за захист України та її народу. Лектор наголошує на важливості невербальної комунікації: посмішка, кивок головою, рука на серці.
Піднято важливу тему як спілкуватися родинам з військовими, які повернулися із зони бойових дій. Дмитро рекомендує не розпитувати про службу, якщо військові свідомо не ідуть на контакт, щоб не створювати їм та рідним психологічних бар’єрів у відносинах. Важливо, коли вони діляться досвідом з власної ініціативи, оскільки для такої категорії людей це важлива форма ментального відновлення.
Дмитро Каднічанський наголошує на певних табу у бесідах, зокрема, це перш за все стосується надмірного акцентування на тому, що люди, які повернулися з війни змінились, особливо ті, що пережили ампутацію. Завжди потрібно пам’ятати, що толерантність, ставлення до ветерана як до повноцінного члена суспільства є основою добрих стосунків між військовими та цивільними.
Окремим випадком є вибір найбільш ефективного формату спілкування з людьми, які повернулися з полону. Тут дуже важливими моментами є створення максимально безпечного простору, атмосфери любові та людяності.
Студенти та гості активно підтримували бесіду, ділилися власним досвідом спілкування з військовими.
Цінність лекції у тому, що слухачі здобувають теоретичний досвід та практики етичних норм щодо побудови комунікації з військовими. Діалог між лектором та аудиторією, полягав у спільному пошуку найбільш оптимальних форм спілкування між військовими та цивільними, що будуть приємними та пізнавальними для обох сторін.

Автори допису – Дмитро Каднічанський, Христина Ардан