Народився у с. Забір’я Рава-Руської МТГ. У 2004 році закінчив Забірську загальноосвітню школу 1-2 ступенів. У цьому ж році вступив на навчання до ЛНУ ім. Івана Франка, і став студентом географічного факультету. Обіймав посаду лаборанта на кафедрі геоекології і фізичної географії.
Після здобуття вищої освіти кілька років працював над реалізацією ГІС-проєктів. Певний час працював у сфері торгівлі. Впродовж останнього часу займався внутрішніми ремонтними роботами. Захоплювався електронікою, рибальством, любив читати наукові статті, мандрувати Карпатами та майструвати. Все, за що брався, давалось йому, завжди прагнув найкращого результату. Василя впевнено можна було назвати «майстром золоті руки». Був люблячим і турботливим чоловіком та батьком. Його турбота відчувалась навіть через тисячу кілометрів, коли він перебував в зоні бойових дій. Навіть звідти він активно брав участь в побуті своєї сім’ї та у вихованні доньки. Вмів віддати стільки любові, що вона ніколи не зотліє в серцях дружини та донечки, і завжди буде опорою для них. Для друзів та рідних був взірцем як чудовий сім’янин. Завжди з повагою ставився до батьків та людей, які його оточували. Мріяв власноруч укомплектувати ЧПУ-станок, щоб займатись справою, яка до душі, а також – відвідати Великобританію. Проте, не встиг. Останні роки перед повномасштабним вторгненням Василь з дружиною Тетяною та донечкою Єлизаветою проживав у місті Дубляни.
Василь був людиною з величезним серцем та світлою душею. Завжди був добрим, чуйним та життєрадісним. Залишив добрий слід і світлі спогади у житті багатьох людей. У ньому ідеально поєднувались такі якості, як мужність, любов, доброта, ніжність, принциповість, педантичність, відповідальність, самовідданість, благородність, щирість, чесність. Завжди діяв за покликом совісті. Страшенно любив життя, і вчив інших цінувати кожну його мить. Рідні, друзі та побратими згадують Василя з теплом та усмішкою. І з великим жалем, що втратили таку людину. У Василя залишились: донечка, дружина, батьки, сестра, брат, шваґри, племінники та побратими.

Бойовий шлях
25 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У складі 71-ої окремої єгерської бригади ДШВ Збройних Сил України брав участь у виконанні бойових завдань на Бахмутському, Мар’їнському, Запорізькому, Авдіївському та Покровському напрямках. У 2023 році був командиром підрозділу РЕБ. Незадовго до загибелі був призначений головним сержантом взводу РЕБ 71 ОЄБр ДШВ ЗСУ.
Виконуючи бойові завдання на Запорізькому напрямку, врятував побратимів від обстрілу ворога, прийнявши рішення приглушити усі БПЛА в цьому діапазоні, та взявши на себе відповідальність. У ході ведення оборонних дій на Авдіївському напрямку Василь здійснив ефективне приглушення ворожих БПЛА, що унеможливило проведення аеророзвідки з боку ворога.
Василь був авторитетом та прикладом для побратимів. Будучи командиром підрозділу, завжди турбувався про безпеку та забезпечення особового складу. Відзначився своєю мужністю, високим професіоналізмом та відданістю військовому обов’язку. Отримав заслужену повагу від командування. За час служби зробив вагомий внесок в розвиток радіо-електронної боротьби проти ворога. В очах побратимів Василь був професіоналом своєї справи. Багато своїх знань та навичок встиг їм передати. Завжди казав, що побратими – це його друга сім’я, брати; що від його роботи як РЕБівця залежать життя людей. Не боявся ризикувати собою заради їхнього порятунку.
Остання позиція поблизу села Уманське Покровського району Донецької області, яку Василь боронив з побратимами, була надто складною. Ворожа орда сунула в напрямку Дніпра, безупину йшла в наступ та застосовувала всі можливі види зброї. Того фатального ранку, 2 травня 2024 року, наші Воїни, вкотре будучи під обстрілами, відбивались від ворога. Уламок від розірваного поруч снаряду влучив Василю в шию, що стало причиною миттєвої смерті.

Увічнення пам’яті

• На географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. П. Дорошенка, 41): пам’ятний стенд «Герої-географи»;
• Алея Слави у м. Рава-Руська Львівського району Львівської області;
• Меморіальна плита на стіні гімназії у с. Забір’я Рава-Руської МТГ Львівської області. На плиті викарбувана також цитата Василя «Ти ще побачиш, якою наша Україна буде».