Володимир Рейтер народився 19 лютого 1977 р. у с. Зимна Вода. Навчався у ліцеї № 1 Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, згодом — у Львівському національному університеті імені Івана Франка на географічному факультеті. Закінчив військову кафедру.
Після навчання одружився і переїхав до Львова, де прожив усе своє свідоме життя.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Володимир був добрим, турботливим і чуйним, життєрадісним та комунікабельним, завжди приходив на допомогу, був хорошим сім’янином і вирізнявся справедливістю. Був відповідальним та мужнім, справжнім чоловіком і патріотом своєї держави. Захоплювався малюванням і футболом, любив читати книги, надавав перевагу детективам та фантастиці. Любив відпочинок на природі разом із сім’єю, захоплювався майструванням і ремонтними роботами, добре володів навичками топографії та впевнено орієнтувався на місцевості.

Бойовий шлях
У 2023 р. добровільно став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а також на Донецькому напрямку у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом капітан Володимир Рейтер переведений до 32-ої окремої механізованої бригади (командир 2-ї механізованої роти).
Нагороджений відзнакою Міністра оборони України — медаллю «За поранення».

З грудня 2024 р. воював на Покровському напрямку. 9 грудня 2024 р. під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області зв’язок із ним було втрачено. Відтоді вважався зниклим безвісти.
Володимир був чуйною, життєрадісною, справедливою та доброю людиною, люблячим батьком і надійною опорою для своєї родини. Його поважали за мудрість, щирість, рішучість, людяність та внутрішню силу.
У Героя залишились матір, батько, дружина, два сини та сестра.

Увічнення пам’яті

• На географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. П. Дорошенка,41): пам’ятний стенд «Герої-географи».