Главацький Андрій Сергійович народився 4 січня 1993 р. у селі Веснянка Луцького району Волинської області. Навчався в Ківерцівській гімназії №2 Луцького району Волинської області. По її закінченню у 2010 р. вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на географічний факультет. У 2015 р. закінчив університет з кваліфікацією «Магістр географії. Географ-ґрунтознавець». Звідси і його велика любов до географії, подорожей і мальовничих гір.

Окрім цього, Андрій закінчив військову кафедру при Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримав первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу.

У 2016 р. Андрій одружився з Надією, з якою вони познайомились у стінах рідного факультету, та повернувся жити у Львів, де пара планувала своє майбутнє і будувала плани на життя. У 2022 р. у сімʼї народилась прекрасна донечка Софійка – дівчинка, яка народилася в дуже непростий час, але стала великою втіхою для всієї родини. Найбільше за все Андрій любив свою сімʼю і рідних серцю людей, завжди проводив з ними багато часу та був чудовим сім’янином.

У мирний час пробував себе у різних професіях, мав гострий розум і гарну вдачу тому йому легко вдавалося усе нове.

Працював:

2015-2016 – інспектором відділу контролю за благоустроєм та санітарним станом міста департаменту муніципальної поліції, а пізніше інспектором сектору демонтажів департаменту муніципальної поліції при Луцькій міській раді.
2016-2018 – у Львівському комунальному підприємстві «Муніципальна варта».
2019  – курʼєром , а згодом приймальником на «Новій Пошті».
2019-2020 – завідувачем складу у ТОВ «Веттрейд».
2021-2024 – завідувачем складу ТДВ «Львівагромашпроект».

Дуже любив футбол, цікавився історією України, мав чітку громадянську позицію.

Окрім цього обожнював подорожувати: відвідав багато країн світу: Польщу, Угорщину, Чехію, Австрію, Іспанію, Словенію, Францію, Італію, Німеччину, Швейцарію, Монако, Єгипет , також багато мальовничих куточків та міст в рідній Україні, підкорив не одну вершину в горах, і завжди надавав перевагу активному виду відпочинку.

Мужній, сильний, незламний, душа будь-якої компанії, рішучий, завжди веселий. Світла і невимовно щира людина. Він був справжнім другом та побратимом. Коханим чоловіком і опорою своїй сім’ї, та найкращим татусем своїй маленькій донечці. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Людина з великої літери, безумовно Герой, для тих хто мав честь бути з ним знайомим.

У Андрія залишилась мама Ольга Миколаївна і вітчим Микола Андрійович, сестра Юля, бабусі і дідусь, дружина Надія і донечка Софійка, батьки дружини, а також велика родина, багато друзів і колег, вірні побратими.

Бойовий шлях
Позивний “Географ” Андрій обрав не просто так: це про його стан душі, життєві орієнтири і велику любов до світу.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Андрій, не зважаючи на те, що його дружина в той час була на останніх місяцях вагітності, без вагань пішов до територіального центру комплектування. Бо вважав це своїм обов’язком і завжди казав: ” Не можу інакше”. Після чого був направлений на службу в 125-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони Збройних сил України (зараз це 125 окрема важка механізована бригада Сухопутних військ Збройних сил України), де був розподілений у 216-ий батальйон (зараз це 1-й механізований батальйон) і призначений командиром стрілецького взводу 4 стрілецької роти. А далі командиром взводу вогневої підтримки у роті вогневої підтримки.
Під час служби постійно вдосконалював свої знання та навички, подавав приклад у виконанні військового обов’язку. Тому й просувався у карʼєрі та мав авторитет серед підлеглих.
Від молодшого лейтенанта за 2,5 роки служби пройшов шлях до капітана, від командира взводу до командира роти.
Андрій вважав своїм обовʼязком , як командир, не зважаючи на звання та посаду, подавати приклад солдатам і перебував разом з ними безпосередньо на позиціях, супроводжувати їх на ротації, спілкуватися особисто з кожним і підтримувати бойовий дух у колективі.
20 серпня 2024 р. залишаючись вірним військовій присязі і перебуваючи безпосередньо на бойових позиціях зі своїми солдатами, командир роти капітан Главацький Андрій Сергійович загинув в результаті ворожого обстрілу у населеному пункті Водяне у Донецькій області.

Увічнення пам’яті
У 2025 р. у рамках українсько-данського проекту, вийшла друком перша частина книжки- збірки ветеранської прози “Voices Of Defenders vol.1”, де один з авторів Боднар Андрій «Вітер» присвятив свою новелу «Крайній вихід» світлої памʼяті другу Географу – Капітану Главацькому Андрію Сергійовичу.