Науковий напрям ландшафтознавства

Науковий напрям заснований у 1954 р. на базі кафедри фізичної географії Львівського державного університету імені І. Франка. Його засновником є Каленик Геренчук (1904–1984).

Геренчук Каленик Іванович, доктор географічних наук, професор.Геренчук Каленик ІвановичНародився в с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області. У 1925 р. закінчив факультет агробіології Кам’янець-Подільського інституту народної освіти, у 1938 р. – аспірантуру Науково-дослідного інституту географії Московського державного університету. Займав посади завідувача кафедри фізичної географії державного університету в Ростові-на-Дону (1938–1941 рр.), завідувача райВНО у Хмельницькій області, доцента Учительського Інституту у м. Кам’янець-Подільський (1944–1945 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Чернівецького університету (1945–1954 рр.), в. о. декана географічного факультету Чернівецького університету (1947–1948 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Львівського університету (1954–1974 рр.), професора кафедри фізичної географії Львівського університету (1974–1984 рр.). У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток рельєфу моренних межиріч центра Руської рівнини”, у 1958 р. – докторську дисертацію “Тектонічні закономірності в орографії і річковій сітці Руської рівнини”. Автор майже двохсот наукових праць, в тому числі 11 монографій та п’ять підручників і навчальних посібників. Підготував 17 кандидатів наук, чотири з яких захистили докторські дисертації.

Is-MillerМіллер Гаврило (Габор-Артур) Петрович (1934–1994), доктор географічних наук, професор. Народився в м. Хуст Закарпатської області. В 1956 р. закінчив географічний факультет Львівського університету. Працював старшим лаборантом кафедри фізичної географії, а з 1960 р. – на посаді старшого лаборанта кабінету землезнавства. У 1960 р. вступив до аспірантури під керівництвом професора К. І. Геренчука. Від 1963 р. працював старшим викладачем кафедри фізичної географії. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Структура, генезис і питання раціонального використання ландшафту Чорногори в Українських Карпатах”. Від 1965 р. працював на посадах доцента кафедри фізичної географії, старшого наукового співробітника, завідувача кафедри фізичної географії (1974–1994 рр.), декана географічного факультету (1976–1984 рр). Підготував 10 кандидатів наук.

Відомими представниками наукового напряму є кандидат географічних наук, професор Семен Ілліч Кукурудза, доктор географічних наук, професор Валерій Миколайович Петлін, доктор географічних наук, професор Анатолій Васильович Мельник, кандидат географічних наук, доцент Богдан Павлович Муха, кандидат географічних наук, доцент Олег Миколайович Федірко. Загальна кількість учнів наукової школи становить 39 докторів і кандидатів географічних наук.
В рамках напряму захищено 35 кандидатських і чотири докторські дисертації, зокрема: “Ландшафтні дослідження гірських територій” (Г. П. Міллер, 1981), “Закономірності організації ландшафтних фацій” (В. М. Петлін, 1999), “Еколого-ландшафтознавчий аналіз Українських Карпат” (А. В. Мельник, 2001), “Ландшафтно-екологічні основи моніторингу” (І. М. Волошин, 1997).
Значним досягненням напряму у 60–70-х рр. стало видання низки праць, присвячених природі рідного краю. Першою монографією цього плану стала робота М. М. Койнова “Природа Станіславської області” (1960). У 1964 р. виходить друком праця К. І. Геренчука, П. М. Цися і М. М. Койнова “Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів”, а у 1968 р. – колективна монографія “Природа Українських Карпат” за редакцією К. І. Геренчука, у 1968 р. – колективна монографія “Физико-географическое районирование Украинской ССР”. Впродовж 1972–1982 рр. за редакцією К. І. Геренчука опубліковано серію монографій “Природа …” для кожної з восьми адміністративних областей заходу України. У 1974 р. вийшла в світ монографія Г. П. Міллера “Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий”.
За останні два десятиліття Львівськими ландшафтознавцями опубліковано низку монографій, зокрема: Мельник А. В, Міллер Г. П. “Ландшафтний моніторинг”, Петлін В. М. “Закономірності організації ландшафтних фацій”, “Синергетика ландшафту”, “Концепції сучасного ландшафтознавства”, “Стратегія ландшафту”, “Екологічні механізми організації природних територіальних систем”, “Методологія та методика експериментальних ландшафтознавчих досліджень”, Мельник А. В. “Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу” та “Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження”, колективна праця “Чорногірський географічний стаціонар”, Волошин І. М. “Ландшафтно-екологічні основи моніторингу”, Біланюк В. І. “Транстпортні магістралі в ландшафтних структурах Карпат”, Кукурудза С. та ін. “Моніторинг природних комплексів”, “Професор Каленик Геренчук” (упор. С. Кукурудза), Кіптач Ф. Я., Кукурудза С. І. “Метризація екологічного стану земельних ресурсів лісостепових ландшафтів”, Ільїна О. В., Кукурудза С. І. “Болотні геокомплекси Волині”, Рутинський М. Й. “Метризація екологічних станів ландшафтних систем”, Іванов Є. А. “Ландшафти гірничопромислових територій”.
За ініціативою напряму  було проведено низку фахових конференцій і семінарів, в тому числі й міжнародних, на яких обговорювались підсумки і перспективи ландшафтознавчих досліджень, зокрема, Друга і Восьма Всесоюзні наради з питань ландшафтознавства, міжнародна наукова конференція “Ландшафтознавство: традиції і тенденції” (Львів, 2004), регіональна науково-практична конференція “Природні комплекси і екосистеми верхів’я басейну р. Прут: функціонування, моніторинг, охорона” (Львів–Ворохта, 2009), міжнародний науковий семінар “Стаціонарні географічні дослідження: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2010) та ін., за результатами яких опубліковано збірники наукових праць.
Проведені наукові дослідження спрямовані на розвиток теорії і методики ландшафтознавства та розв’язання завдань практики господарювання. Обґрунтовано географічні аксіоми і постулати, ландшафтну місцевість як важливу морфологічну одиницю рівнинного ландшафту, поняття гірського ландшафту, літогенетичну стрію, висотну місцевість і орокліматичний сектор як морфологічні одиниці гірського ландшафту. Поглиблено вчення про морфологію рівнинного ландшафту, розроблено принципи класифікації ландшафтів, основи фізико-географічного районування, розроблено вчення про гірські ландшафти, їх структури, динаміку і розвиток, з’ясовано закономірності організації ландшафтних фацій – закладено основи топології ландшафту. Обґрунтовано систему заходів з раціонального ведення сільського і лісового господарства, містобудування, розвитку рекреації і заповідної справи, організації моніторингу природного середовища, поліпшення екологічної ситуації в ландшафтах Західного регіону України.
Вагомий вплив на розвиток напряму в 70-х роках ХХ ст. справили експедиційні дослідження негативних стихійних процесів в Українських Карпатах під керівництвом проф. К. І. Геренчука, а в 90-х – транскарпатські ландшафтні експедиції під керівництвом проф. Г. П. Міллера.
Розроблені наукові основи раціонального використання і охорони ландшафтів Західного регіону України в процесі сільсько- і лісогосподарського природокористування, містобудування, гірничовидобувних розробок, наукові основи організації  моніторингу та вирішення еколого-географічних проблем Українських Карпат.

Важливими базами наукових досліджень школи впродовж багатьох років є Розтоцький ландшафтно-геофізичний (смт Брюховичі, функціонує з 1969 р.) таЧорногірський географічний (смт Ворохта, Івано-Франківської обл., функціонує з 1979 р.) стаціонари.

На стаціонарах впродовж десятиліть проводяться унікальні режимні стаціонарні дослідження спрямовані на вивчення процесів функціонування і динаміки ландшафтних комплексів.