Вечір пам’яті Героя України, Героя Небесної cотні Ігоря Костенка

20.02.2015 | 23:21

Прес-центр

Фотогалерея

20 лютого 2015 року в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся вечір пам’яті студента географічного факультету, Героя України Ігоря Костенка.
Після спільної молитви, вечір-реквієм розпочав капелан Університету Тарас Островський. «Уже більше року ми переживаємо нелегкі історичні моменти становлення Української держави. Сьогодні згадуємо незламні душі Героїв Небесної сотні, зокрема трьох побратимів – Сергія Кемського, Богдана Сольчаника й Ігоря Костенка, які віддали життя за кожного з нас, за всю Україну. Ці відважні хлопці, на жаль, уже посмертно, удостоєні звання Героїв України. Гіркотою і болем досі заливаються серця їхніх батьків, друзів, знайомих… Утім, через біль і горе ми все-таки народжуємо нову державу», – поділився думками Тарас Островський.
Вшановуючи пам’ять Ігоря Костенка, студента-магістра географічного факультету й усіх полеглих на Майдані Незалежності в Києві впродовж 18-20 лютого 2014 року, відомий художник і поет Леонід Коврига присвятив Героям вірш-історію про тих, кого об’єднала українська земля й бажання жити в Україні, у якому описані всі трагічні події минулорічної зими.
Під час вечора-реквієму на сцені виступали друзі, одногрупники Ігоря Костенка, які поділилися спогадами про нього. «Я пам’ятаю цей день, 20 лютого, як зараз, – не стримуючи сліз каже староста академгрупи, у якій навчався Ігор, Вікторія Кононенко. – Тоді, як і в інші дні, я постійно слухала новини, читала газети й усі можливі пости в соцмережах про розгортання й перебіг подій на Євромайдані та боялася побачити знайоме прізвище або ім’я в списках убитих. На жаль, це сталося. Коли я прочитала, що на вулиці Інститутській у Києві впізнали тіло, і це – Ігор Костенко, не могла повірити власним очам. Відразу мені почали телефонувати  наші спільні друзі та знайомі, одногрупники… Що я їм повинна була сказати, я не знала. Але розуміла одне – ми маємо непоправну втрату», – із болем у серці пригадує Вікторія.
Також спогадами про Ігоря поділився його друг і колега по роботі Андрій Сеньків. «Я знав Ігоря впродовж  шести років, і за весь цей час ніколи не бачив, що він витрачає свій час марно. Я постійно дивувався його працездатності, адже він, будучи студентом Університету, писав і редагував багато статей у Вікіпедії, був засновником осередку ОУН в колегіумі й цінував кожну хвилину свого життя…», – згадує спілкування із Ігорем Андрій Сеньків.
Пісня «Буде нам з тобою що згадати» у виконанні студентки факультету журналістики Анастасії Попеско об’єднала всіх присутніх спогадами про трагічні події на Майдані, а ті, хто знав Ігоря Костенка особисто, мали можливість згадати спільні моменти, проведені разом із ним.
Проникливою поезією вшанував світлу пам’ять Ігоря випускник географічного факультету Університету, член Спілки журналістів України Богдан Пісний, який зазначив, що «такі хлопці, як Ігор, вічно будуть жити в наших серцях». Пісню «Ангели Майдану» на слова Богдана Пісного виконали студенти філологічного факультету Юлія Василець під акомпанемент Олександра Ковальчука. Таке проникливе виконання нікого не могло залишити байдужим.
Згадав світлі моменти про студентські роки Ігоря Костенка кандидат географічних наук, асистент кафедри економічної і соціальної географії Ярослав Івах. «Ігор був звичайним, із погляду викладача, студентом, проте завжди мав чітку позицію, свою думку, широкий кругозір, що дозволяло завжди об’єктивно його оцінити», – поділився спогадами Ярослав Євгенович.
Друзі Ігоря Костенка, які стояли з ним пліч-о-пліч на Майдані в Києві, з екрану через відеоролик теж поділилися своїми спогадами про нього. Присутні переглянули уривок із церемонії закриття Вікіманії в Лондоні – щорічної конференції, яка збирає дописувачів з усього світу, під час якої Ігорю Костенку посмертно дали нагороду «Вікіпедист року».
Із болем у серці й сльозами на очах згадувала сина мати Ігоря. Зараз жінка у Києві, тому учасники вечора пам’яті змогли подивитися її відеозвернення, де жінка подякувала всім, хто знав її сина і допомагає їй долати цей невимовний біль непоправної втрати.
Вечір закінчився  піснею «Пливе кача по Тисині», яка стала символом-реквієм за загиблими на Майдані та вулиці Інститутській у Києві 18- 20 лютого2014 року.
Після вечора пам’яті університетська спільнота взяла участь у  панахиді на площі перед пам’ятником Іванові Франку, де присутні запалили лампадки на честь Героїв Небесної сотні й пообіцяли оберігати їхній Чин.